Вівторок
17.10.2017
02:14
Категорії розділу
Історія села Розвадова [4]
Різне [2]
Все для вашого комп'ютера [37]
Навчально-виховна діяльність [0]
Члени НРУ Розвадівського осередку проводять виховні і навчальні лекції для дітей і всіх бажаючих по суботах на тему Релігія та Історія.викладання проводиться у дуже цікавій формі для сприйняття, звертаючи увагу на найбільш потріні теми,а особливо ті що не піднімаються достатньо в школі.
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Погода
Погода в Україні

Мій Розвадів

Каталог статей

Головна » Статті » Історія села Розвадова

Церква в Розвадові
                                                        Церква в Розвадові
Церква завжди відігравала в українських селах консолідуючу роль і була стрижнем національного життя в умовах багатьох століть бездержавного розвитку української нації. Тому церковне життя є не­від'ємного частиною історії кожного нашого села.
     Мабуть вже ніхто з дослідників не зможе пояснити з якого часу в селі постала перша церква, бо найдавніші документи про неї поглинув
час. Мабуть, що існувала вона тут ще в часи Київської Русі.
     За переказами село змінювало місце свого розташування, тому могло
змінюватись і розташування церковного будинку. Сільські старожили серед таких місць виділяють урочища Межиріки (між старим і новим руслом Дністра), місцевість біля залізничного мосту через Дністер, Табор, а також хутір Прийма. Не виключено, що в Таборі могла бути не церква, а римо-католицька каплиця, збудована для пот­реб ЇЇ залоги.
      Про сільську церкву та священика є згадка в податковому реєстрі
1609 року. В акті люстрації села 1661 року зазначено, що стара попадя господарювала на чверті лану землі і платила чиншу З зол 13гр.

     10 листопада 1671 року король Михайло Вишневецький у відпо­
відь на скарги священиків Дроговизького староства на утиски адмініс­трації, звільнив їх від відбування панщини та інших повинностей. Вони також тоді отримали право виготовляти для своїх потреб пиво та горіл­ку, вільно брати дрова з королівських лісів. Цей привілей підтвердив і король Ян III 4 квітня 1676 року. Парохом розвадівської церкви Вос­кресіння Христового тоді був о. Михайло. У серпні 1679 року дроговизький староста Микола Остророг додав розвадівській церкві півчверті землі Лисиковсько. Мабуть, що це була колишня селянська земля. Весною 1693 року староста Тобіяш Роєвський додав церкві чверть "Ярошовську" .
    При візитації восени 1739 року було відмічено, що парохом тут є
аіаврило Доскочинський, а парафіян біля 130 родин. Щорічно кожна родина давала парохові по львівському півмацку жита. Церква мала привілей на лан поля та сіножатей на 100 косарів.
    
Не виключено, що у 1741 році парохом в
селі став о. Іван Левицький, бо у вересні того року він завів тут нову метричну книгу. Але 5 грудня 1752 року церква згоріла зі всім майном "від вогню випадкового". Тому в березні 1753 року була заведена нова метрична книга.
    
28 червня 1764 року церкву відвідав з візитацією о. М.Шадурський. З її матеріалів випливає, що церква мала "поля давнього" 2 чверті, якого було на 27,5 дня оранки одним плугом та ще й лук у ньому, які могли за день скосити 38 косарів. Крім того, мала пізніше додані 2 чверті - Ярошовську та Лисаковську (на 23 дні оранки та лук на 17 косарів). Всі землі разом мали становити 37 моргів поля та 9,5 морга лук.

      У 1780 році парохом в селі був о. Андрій Крижанівський
. Був він тут Парохом і в 1803 році. Церква тоді була де­рев'яною, вкрита ґонтом і оцінена на 250 зр, в доброму стані, хата пароха була збудована з смерекового дерева, вкрита ґонтом і вартувала 175 зр. Всі будівлі були зведені коштом о. Крижанівського.
      В роки австрійсько-французьких війн (наполеонівських) уряд заб­рав в церкви золоті та срібні речі, а пізніше видав їй дві 3% облігації на
суму 110 зр .
      У 1817 році громада збудувала кам'яний парафіяльний будинок, який стояв до І світової війни .

      У 1832 році місцевий парох о. Михайло Абрисовський, 1769 р.н., вис­
вячений 1795 року, мав у селі 1080 парафіян. Через 7 років їх було вже 1276, а парохом був о. Яків Любінецький.
      В акті перевірки парафії влітку 1832 року зазначено, що о. М.Аб­
рисовський парохом в селі був з 20 травня 1811 року. Мав він тут ще старі метричні книги з 1741 року, хоч в 1784 році були заведені нові метричні книги. Громада була про нього Високої думки. Сама церква мала 109 років і була збудована з вільхового дерева. Ще до 1820 року був виготовлений план будівництва нової церкви і при продажу села вручений державою графові Скарбеку. Громада кілька разів домагалась від нього (в усній та письмовій формах) допомоги на ремонт церкви, але він відмовлявся тим, що на найгарнішому місці незабаром почне будувати нову церкву. Тим часом провізори купили кілька тисяч гонгів і мали намір ремонтувати церкву весною 1833 року .
      Мабуть у 1830-х роках громада почала будувати нову кам'яну цер­
кву, але не мала коштів для завершення будівництва. За переказами стіни церкви стояли так довго, що біля них встигла вирости груша, яка почала плодоносити. Австрійська влада нічим не допомагала. Аж якось у Галичину приїхав цісар і проїжджав через село. Селяни його вітали, стоячи вздовж дороги на колінах, скинувши шапки. Війт тримав у руці завчасно заготовлене прохання до монарха, щоб допоміг збудувати цер­кву. Той зобов'язав це зробити власника місцевих маєтків графа Ста­ніслава Скарбка. Після цього робота відновилась, а над входом до цер­кви був вмонтований його родовий герб. У 1848 році граф помер, але роботи продовжували управителі заснованої ним фундації Заклад гр. С.Скарбка".
      У 1857 році парохом Розвадова був о. Яків Любінецький, 1792 р.н.,
висвячений 1816 року, який мав тут 1200 парафіян. У 1860 році парафіян було 1274.
     
1860 року нарешті відбулось посвячення нової мурованої церкви
. Мабуть остаточно будівельні роботи буди завершені тільки наступного року, як зазначено на пам'ятній дошці над входом. 31 жовтня 1877 року фундація Скарбка презентувала на розвадівську парафію о. Івана Любінецького. Мабуть це був син попередньо­го пароха. У 1891 році парохом був о. Іван Любінецький.
      
Презенту на Розвадів у січні 1900 року отримав о. Олександр Ба­тіг, 1846 р.н., висвячений 1871 року. У 1901 році він мав тут 1615 парафіян, а у 1903 році - 1592 . Він помер тут 26 січня 1911 року на 65 році життя після довгої хвороби.
      У 1913 році при церкві було Братство тверезості, яке нараховува­ло 450 членів. Це з 2004 парафіян. Крім того, в селі проживали 22 іудеї та 16 римо-католиків. Церква мала 43 морги ріллі, та 35 моргів лук. Ці
землі були розкидані аж у 87 ділянках. Оскільки земля не приносила парохові необхідного, визначеного державою мінімуму прибутків, то він з спеціального фонду отримував щорічно 558 корон дотації (додат­ку конгруального). З двірських володінь він також отримував безплат­но 14 сягів дров, визначених владою як сервітутний еквівалент.
       Перед війною парохом в селі був о. Сенишин, якого за москвофільські симпатії австрійці арештували 7 серпня 1914 року і кинули в концтабір Та
лергоф. Його син о. Юліан, який залишився обслуговувати парафіян, після приходу росіян перейшов у православний обряд, запустив бороду та вуса, славив царя та його родину, а за кілька днів до відступу російської армії з Галичини виїхав на схід. Цікаво, що у період російської окупації громаду насильно було втягнуто до російського православ'я. Парох заповню­вав метричні книги російською мовою, а в графі "віросповідання" замість традиційного "греко-католик" записував "православний". Дві дочки о. Сенишина під час окупації їздили по селі на автомашинах з російськими офіцерами, влаштовували різні забави. Нарешті Ольга вийшла заміж за православного священика о. Русиняка з Лемківщини, а Стефанія навчалась у пансіонаті Русских дам" і виїхала на схід.
       
В жовтні 1915 року завідувачем місцевої парафії був призначений о. Петро Олійник, який також за сумісництвом завідував парафією села Демня. Завдяки йому в селян Розвадова зросла націо­нальна свідомість, а по москвофільству був нанесений дошкульний удар.

       
Коли влітку 1917 року в село повернувся о. Сенишин і знову взявся відновлювати москвофільство, то зіткнувся з опором селян. З квітня 1918 року до митрополита прибула велика делегація з Розвадова з ви­могою перенести о. Сенишина на іншу парафію за його антиукраїнські дії і проханням дати в село одного з двох священиків: о. Євгена Гаврилюка з Ілова або о. Андрія Стадника з Миколаєва, "котрі одиноко мов ясні зорі світять в околиці і стоять на сторожі українського руху в повіті". Під заявою до митрополита поставили свої підписи голова чи­тальні "Просвіта" Михайло Онішечко, секретар Роман Корда та майже всі мешканці села, які також наголошували, що о. Сенишин погано про­водить катехизацію. Під час проповідей переважно говорить про госпо­дарські теми (воли, коні, вози) і тому молодь в цей час виходить з церкви. Влітку 1918 року консисторія проводила розслі­дування діяльності о. Сенишина, але ця справа не була доведена до кінця, бо почалась українсько-польська війна.

       Після війни о. Сенишин продовжував бути парохом в селі, але коли­
шнього авторитету вже не мав. Ще влітку 1930 року о. Сенишин пробував забезпечити своєму зятеві о. Миколі Киндієві, 1891 р.н., парафію у Верині і їздив з цією метою до директора веринської школи Теодора Паньківа, та нічого з того не вийшло. Після смерті о. Сенишина парохом в Розвадові в 1933 році став о. М.Киндій, 1891 р.н., який будучи свідком в процесі Біласа і Данилишииа, порівняв їх з Христом на Голгофті. Вже наступного року о. Киндій мав у церкві скандал з Михайлом Шухом, який жив по сусідству з вдовою о. Сенишина та чинив їй різні неприємності. Дійшло до того, що побив її дочку Степанію і відсидів за це З тижні в арешті. Отець Киндій не дозволяв йому тримати в церкві свіч­ку, але Шух (або хтось інший за нього) поскаржився в консисторію і о. Киндій отримав попередження .
       Треба також зазначити, що у 1749 році в Розвадові кс. Єжи Любомирський заснував невеличкий монастир монахів-капуцинів, в якому проживали кілька монахів. Дальша його доля невідома.


Категорія: Історія села Розвадова | Додав: my-rozvadiv (27.02.2009) | Автор: Василь Лаба
Переглядів: 1849 | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]